Мер Труханов в Україні особистість відома - набагато більш відома, ніж його компаньйон із небезпечного та незаконного бізнесу Галантерник. Геннадій Труханов постійний учасник корупційних та інших скандалів і незмінний фігурант журналістських розслідувань.
Звісно, Труханову дуже не подобається його негативний образ. Якщо сьогодні чинити прямий тиск на журналістів досить проблематично, особливо якщо це журналісти відомі, то ще 3-5 років тому ситуація була зовсім інакшою.
Тиск на журналістів-розслідувачів, антикорупційних активістів – це лебедина пісня Труханова, адже він безпосередньо пов'язаний з корупцією, здирництвом, контрабандою, підпалами і незаконною забудовою, рейдерством та масою інших темних справ, про що неодмінно стає відомо. 14 лютого 2018 року пан Геннадій (а потім і його заступник Вугельман), був затриманий в аеропорту Бориспіль детективами НАБУ. Причина - розкрадання бюджетних при купівлі нової будівлі мерії міста Одеси, вартість якої магічним чином збільшилась з 4-х до, увага, 185-ти (!) млн. грн. Дивно, що немає звинувачення у сепаратизмі, оскільки у 2014 році він був організатором Одеського антимайдану, хизувався колорадською стрічкою перед камерами, заперечував окупацію Криму та згадував якусь «злочинну Київську владу».
Все це привертає увагу, як то кажуть - кота в мішку не приховаєш. Однак, якщо не можна прибрати джерело проблеми (оскільки джерелом проблем є сам пан Геннадій та його діяльність), можна прибрати принаймні деякі наслідки, тобто чинити тиск на журналістів з метою приховати інформацію.
Не треба думати, що мер міста Одеса щедра і розважлива людина – це зовсім не так. Наївно вважати, що спочатку він запропонує пряник і тільки потім батіг. Ні, зазвичай він починає саме з батога, тому що на його думку розкидатися пряниками вкрай марнотратно та й просто безглуздо. Навіщо, скажімо, пропонувати журналісту гроші, якщо його можна банально залякати? А ще можна найняти пару «тітушок», щоб журналіста облили зеленкою, розбили камеру, зламали руку, пірнули ножем. Як казав відомий персонаж в одному фільмі – це не естетично, зате дешево надійно та практично.
Втім, перейдемо до конкретних прикладів.
Світлана Підпала: коли правда обертається болем
24 червня 2017 року Світлана Підпала, журналістка та екоактивістка, член "Групи 2 травня" та "Генпротесту", поверталася додому після чергового, насиченого подіями дня. Вона писала статті про незаконну забудову пляжу Чкаловською компанією "Грінвуд", яка руйнувала схил і позбавляла одеситів доступу до моря. Її скарги доходили до заступника мера Петра Рябоконя, і це, як вона сама вважала, стало причиною тодішніх подій. З темряви вискочили двоє - сильні удари летіли на неї з криком "Вона це заслужила!" Жінка впала, захищаючи обличчя, доки перехожі не покликали допомогу. У лікарні діагностували струс, переломи та забиття.
Причина нападу зрозуміла: Підпала зачіпала інтереси тих, хто наживався на землі. Поліція затримала нападаючих - місцевих жителів, але замовник залишився в тіні. Справу класифікували як хуліганство, що викликало в спільноті цілком обґрунтоване обурення.
Аліна Радченко: удар за захист зелених зон
Осінь завдала нового удару. 11 вересня 2017 року Аліна Радченко, заступник голови міської організації "Народний Рух", йшла вулицею після зустрічі з однодумцями. Вона боролася проти забудови аеродрому "Шкільний" - місця, яке хотіли перетворити на комерційний об'єкт, знищивши зелену зону. Раптом ззаду пролунали звуки шагів, і сильний удар у спину відкинув її до стіни. Обличчя розбите, кістки хруснули — Аліна впала, обливаючись кров'ю. Нападник втік, залишивши її в шоці, але вона вижила, хоча важкі травми зажадали тривалого лікування.
Мотив до банальності простий і жорстокий - її протести заважали планам забудовників, Труханову та його команді. Поліція опізнала нападника та посередника, але затримати їх не вдалося — вони розчинилися у місті. Слідство тупцювало на місці, розглядаючи версії від побутового конфлікту до замовлення, але справа затихла. Суспільство побачило в її історії віддзеркалення загальної проблеми — захист природи та стратегічних об'єктів обертається ризиком для життя. Як ми вже говорили вище – Труханов не витрачає гроші на пряники, він у них просто не вірить. Безкарність посилила недовіру до місцевої влади, а боротьба за аеродром "Шкільний" стала символом опору, в якому приймав участь і наш слідуючий герой.
Сергій Стерненко: три шрами на шляху до правди
2018 рік став для Сергія Стерненка, екс-лідера одеського "Правого сектору" та волонтера, роком випробувань. Перший напад стався 7 лютого у дворі будинку. Вночі на нього накинулися з битою — удари припали по голові, рука стікала кров'ю від різаної рани. Струс і забиті місця не зламали його, і він відразу вказав на мера Геннадія Труханова, чиї схеми він розкривав, включаючи забудову Літнього театру, аеродрому Шкільний та інших об'єктів. Що цікаво, поліція відмовила йому в охороні, незважаючи на численні прохання.
Другий напад стався 1 травня. Отримавши постріл гумовою кулею в шию, Стерненко, незважаючи на рану, затримав нападника Олександра Ісайкула, пов'язаного з кримінальними колами. Це дало йому репутацію борця, але погрози посилилися, і агресія місцевої мафії тільки зросла. До речі, за словами Сергія, його шия не відновилася досі, а розірвані м'язи так повністю і не зрослися.
Втретє на нього напали 24 травня, що стало кульмінацією: двоє з ножами чекали на нього у дворі. У самообороні він смертельно поранив одного — Івана Кузнєцова, колишнього військового, а другий (Олександр Поярков) втік. Стерненко дістав рани, але знову вижив. Він назвав замовниками Труханова та бізнесмена Володимира Галантерника, а виконавцем — Олександра Подобедова, який "доглядає" за "тітушками".
Розслідування тривало роками. Поліція відкрила справи щодо замаху, але прогресу майже не було. 2021-го суд засудив Стерненка до 7 років за самооборону, але вже подана апеляція і є всі причини сподіватися на позитивне рішення про вихід Стерненка на свободу. Наслідки — фізичні травми, судові розгляди та зростання популярності як символу опору беззаконню мафії Одеси.
Віталій Устименко: ніж у спину за журналістське перо
Віталій Устименко, лідер одеського "Автомайдану" та член ради НАБУ, двічі відчув холод сталі. Перший напад стався у лютому 2018 року біля суду у Києві, де розглядалася справа Труханова. "Тітушки" в чорному побили його, завдавши ударів по голові та тілу, абсолютно не стримуючись у своїй агресії. Устименко пов'язав це із розслідуваннями корупції в Одесі, де він копав під мерію.
Другий напад, 4 червня 2018 року, був страшнішим: на Фонтанській дорозі, неподалік редакції "Громадського", на нього чекали двоє в масках. Ножеві удари припали по голові, ребрах та нирках — точні, як вирок. Устименко вижив після операції, на зло корупційній мафії, хоча шрами та проблеми зі здоров'ям залишились.
Причина — його невпинна боротьба із незаконними забудовами пляжів та викриттям схем місцевої влади, яку він звинуватив у організації замахів. Поліція відкрила справу та навіть дала охорону, але розслідування затяглося. У вересні 2018-го затримали Станіслава Руденка та Юрія Гаврилюка, та в 2020-му суд виніс їм умовні терміни, що викликало хвилю суспільного гніву, і лише змотивувало Устименка до нової антикорупційної активності.
Григорій Козьма та Михайло Кузаконь: таран замість діалогу
2 серпня 2018 року Григорій Козьма, головний редактор "Громадського слідства", та Михайло Кузаконь, активіст "Народного руху", їхали у справі. Їхню машину протаранила вантажівка "ГАЗ" — удар був такої сили, що автомобіль розвернуло. Водій вискочив і втік на мопеді. Обидва дивом вижили, але зазнали дуже серйозних травм, і поліція перекваліфікувала справу із ДТП на замах.
Козьма публікував антикорупційні матеріали, Кузаконь боровся з корупцією і обидва вказали на "силовий блок" мерії, включаючи Андрія Сокура. Причина — їх викриття схем із землею та забудовами. Слідство затримало виконавців, але замовників так і не знайшло.
Андрій Вагапов: постріл за волонтерство
5 вересня 2018 року волонтер Андрій Вагапов, який допомагав українським бійцям та протестував проти беззаконня в Одесі, вийшов із під'їзду та отримав три кулі в ноги. Кров залила асфальт, перехожі оперативно викликали швидку. Поліція відкрила справу щодо хуліганства (що, як мінімум, дивно, оскільки в наявності тяжкі тілесні ушкодження), але активісти бачили в цьому частину серії нападів проти борців з корупцією.
Олег Михайлик: куля за Ланжерон
22 вересня 2018 року Олег Михайлик, лідер "Сили людей", зносив паркан на пляжі Ланжерон - незаконну забудову. Увечері його чекали у дворі. Пролунав постріл – куля пройшла через руку в груди, і він пережив клінічну смерть. Однопартійці звинуватили мера та поліцію, яка, втім, затримала підозрюваних, але процес уже традиційно затягнувся. Ручні поліціянти Одеси не звикли тішити різноманітністю у справах про напади на журналістів та громадських активістів.
Валентина Макарова: боротьба ціною крові
У липні 2015 року Валентину Макарову, яка боролася з корупцією, жорстоко побили. Причина - її публічна активність проти Труханова. Активісти пов'язали подію з мерією, але слідство звично не виявило замовника.
Активіст "Автомайдану": обстріл за правду
У жовтні 2018 року обстріляли машину активіста "Автомайдану", який отримав поранення в поперек та стегно. Поліція визнала це "розбірками", але активісти — помстою мера.
Ці історії не просто список злочинів. Вони про людей, чия сміливість зіткнулася з тінню. Активісти, як Михайло Кузаконь, вважають, що за 14 випадками стоїть один клан. Сьогодні Геннадій Труханов є уособленням свавілля і мафії в Одесі, яка силою агресії підкорила собі різні сфери життя громади. Але кожна причина має наслідки, і за все, так чи інакше, треба платити. Нові справи проти мера Одеси і його оточення лише справа часу, адже підґрунтя для них він створює буквально кожен день.
Дякую Yann Babushkinn за розслідування та статтю